Кохання називають „нерозділеним”, наче вантаж, що одна людина несе, вкладаючи всю силу і душу, а інша не хоче підхопити, розділити, зробивши цю ношу щасливою та радісною. Кохання – не ноша, кохання – це світло, це тепло та ніжність, які є невагомими, але які можна збільшувати, множачи на двох. Тому пропоную називати кохання „непомноженим”. Проте усім бажаю якомога рідше мати привід вживати цей вислів.
Я в захваті таке щире відкрите почуття, мені дуже сподобалось, все щиро без фальші, ну і з римою все в порядку. Цікаво вірш автобіографічний?, можете не відповідати, це я так.
Розділові знаки тут не потрібні, бо читається легко) Вірш дуже приємний, хоча може трохи і сумний) Але і сум інколи може бути частиною прекрасного почуття) супер, 5
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
