- ХАЙ МАЛЮЄ ОСІНЬ,СИВУ ПРОСІДЬ,
- І МОРЩИНКИ, НА ЧОЛО ЛЯГАЮТЬ.
- ТА У НЕБІ,У ДАЛЕКІЙ ДАЛІ,
- НАМ ЩЕ ЗОРІ ВЕРЕСНЕВІ СЯЮТЬ.
НАМ ОСІННЄ СОНЕЧКО СМІЄТЬСЯ, КАЖЕ,ЩО ЗЕМЛЯ НЕ СПИТЬ,ЖИВА, ХОЧ ПЛЕТЕ ВЖЕ БІЛИМ ПАВУТИННЯМ, ПО ДЕРЕВАХ СРІБНІ КРУЖИВА.
У НАМИСТО ВБРАЛАСЯ КАЛИНА, ЩОЙНО, МОВ ЗІБРАЛАСЬ ПІД ВІНЕЦЬ, І КЛЮЧІ КРИЧАТЬ НАМ,ЖУРАВЛИНІ, ДОБІГАЄ ЛІТЕЧКУ,КІНЕЦЬ. СТИХЛИ ВЖЕ МЕЛОДІЇ КОХАННЯ,
У СКОШЕНИХ ТРАВАХ,ЦВІРУНІВ
ВРОЖАЇ БАШТАНОВИХ ЗІБРАЛИ, СТИГЛИХ ,ПОЛОСАТИХ КАВУНІВ.
ОСІНЬ РОЗПОЧАЛА МАЛЮВАТИ, ВСЕ НАВКОЛО, В РІЗНІ КОЛЬОРИ, А В САДАХ З"ЯВИЛИСЯ"ОПЯТА", ВІСНИКИ ОСІННЬОЇ ПОРИ.
УРОЖАЄМ, РІК ЦЕЙ,БУВ БАГАТИЙ, " НЕ ВАРИТЬ НАМ КАШУ З ТОПОРА", З ЛІТЕЧКОМ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ПРОЩАТИСЬ, АЛЕ ОСІНЬ-ЗОЛОТА ПОРА!
|