От і вечір.Моя депресія розпростає метрові крила. Закриває весь світ від мене образом того,кого любила. Я про нього в минулому вже.Ви не вірте,а я намагаюсь. Дивлюся у небо.Десь там Господь.Я,укотре,йому покаюсь.
От і ранок.Моя улюблена суміш кави і нікотину. Намалюю красиву посмішку.Він не знатиме,що я гину. Він не знатиме.Не питатиме.Він давно на це наплював. І поплакала б-часу обмаль.На сьогодні так багато справ...
От і день.У натовпі людей все ж гостро почуваюсь одинокою. Ще трішки.День у клопотах пройде-буде вечір самотнього спокою. Я його проведу як відлюдниця-у компанії тільки з книгою. Все у мене нормально,не думайте.Я ще виживу.Я оклигаю.
Кожен з нас був критий у морозах кригою, Та не всі змогли сказати твердо-я оклигаю.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
