От і вечір.Моя депресія розпростає метрові крила. Закриває весь світ від мене образом того,кого любила. Я про нього в минулому вже.Ви не вірте,а я намагаюсь. Дивлюся у небо.Десь там Господь.Я,укотре,йому покаюсь.
От і ранок.Моя улюблена суміш кави і нікотину. Намалюю красиву посмішку.Він не знатиме,що я гину. Він не знатиме.Не питатиме.Він давно на це наплював. І поплакала б-часу обмаль.На сьогодні так багато справ...
От і день.У натовпі людей все ж гостро почуваюсь одинокою. Ще трішки.День у клопотах пройде-буде вечір самотнього спокою. Я його проведу як відлюдниця-у компанії тільки з книгою. Все у мене нормально,не думайте.Я ще виживу.Я оклигаю.
Кожен з нас був критий у морозах кригою, Та не всі змогли сказати твердо-я оклигаю.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
