Пн, 04.11.2024, 20:34
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Жінка - ...
 

Сон про Змію

Там таїною ночі повні,

А море синє, що подібне снам,

Дрімають там, під шелест хвилі,

Чарівні Феї, що ковзають тут і там…

 

Про те, що снилось, а чи трапилось зі мною

У такім чудовім і далекому краю

Такою ж  загадковою весною,

Я вам, як можу, нині розкажу…

 

Колись, можливо, безтурботною була я

Не знала горя, труднощів, проблем,

Здавалося, що дійсно щастя знала

І  огортаюсь щиро з кожним днем…

 

Там, де лиш неба простір голубий,

Сиділа, ніби, я на самому краю…

На скелі,  розсікаючій  прибій…

Та раптом запримітила Змію…

 

Долаючи вже хвилю не одну,

На берег прагнула знеможена вона,

Але в бурхливе море без жалю

Її тягло у прірву й пастку  дна…

 

Раптова жалість огорнула вмить,

Я руку у хвилю тихо простягла

І вперше страх відчула лиш тоді,

Змія як міцно руку сповила…

 

Інстинкт стряхнути смертоносну вниз,

Зізнаюся,  я вгамувала з жахом…

І отут мені почувся ніби свист:

- Мене не бійся ти, невдахо!

 

Я стара Фея, мені сотні літ,

Мені відомі всі твої турботи –

За порятунок відкриваю я секрет –

Послухай рад зміїних ти допоки.

 

Ти всіх скориш шляхетністю й добром

І твій не згасне вогник в піднебессі,

Коли ти будеш правил стерегтись

У вчинках, мові й навіть безголоссі…

 

Тим, хто в потребі, не скупися – відкривай

Скарбничка ж у душі твоїй бездонна…

Тим, хто безвірний – ти Надії додавай,

Любов’ю, Вірою зігрієшся ти сповна.

 

А перш, ніж мовити, завжди,

Подумай,  чи вартує мова всього.

Адже, крім того, хто насправді ти,

Ніколи вже не скажеш більш нічого.

 

Вклоняйся старості і юність люблячи,

Від заздрості частіше вберігайся,

І, якщо в іншому себе не віднайти,

За це на Бога ти не ображайся.

 

Помилки друзів завжди вберігай

Від таємничих ворогів підступних.

Про друга, ніби мати, клопочись,

А з ворогами будь же недоступна.

 

Та пам’ятай, минуле мчиться в даль

І лиш думками знову повернеться…

Та в ньому, ще відлуння вічний крик

І біль, що в тілі духом зветься.

 

Не бійся ти нічого й не біжи

Від клопотів життєвих у турботах.

Лиш дружбу й честь до смерті збережи,

Все інше – не приносить спокій.

 

Все буде – сльози, ревнощі і гнів…

Вбереш усе ти по життя дорозі.

За горе й зло, що заподіють тобі,

Безневинний мстися не в змозі.

 

Заповни працею пустоти у житті,

Утіх  дозвільних уникай смиренно,

А зерна миру і любові бережи –

Поля душі ти засіваєш не даремно.

 

Любов'ю гордо завжди багатій,

Тоді й до тебе слава добереться…

Адже не даром сад буття розцвів –

Ім'я твоє ж бо  Божим Даром зветься.

 

Сказала – й зникла тихо в глибині…

Чи спала я, чи ні у такі миті?..

У небуття пропала назавжди

Тай до сьогодні сон цей ніби сниться…

 

Уже, напевно, близиться межа,

Мій вік усе коротшим видається…

Та настановами такими я живу

І лиш таким моє життя вдається!

 


Додав: Lilafea (25.11.2011) | Автор: © Іванна Осос
 
Розміщено на сторінці: Жінка - ...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2307 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 lyu4450 • 13:31, 25.11.2011 [Лінк на твір]
Шокують обсяги, 3 вірші і доволі таки не маленькі, але справа в тому, що читачеві може стати скучно їх читати або просто лінь, тому, як на мене мабуть було б краще все ж трішки скоротити yes
Але все ж було цікаво, дякую cool
І не забувайте - рима дуже багато значить!!!!:yes:
avatar
2 Lilafea • 13:36, 25.11.2011 [Лінк на твір]
повірте, не зважаючи на обємність, знаходжу і своїх читачів..а збірка котра вийшла ще минулого року має досить високий попит...та дякю за Ваші висновки й рекомендації :)
avatar
4 lyu4450 • 13:41, 25.11.2011 [Лінк на твір]
І я щиро рада за цьому!!!
Молодчиночка Ви наша :) yes
avatar
3 мартин • 13:36, 25.11.2011 [Лінк на твір]
Як початківець скажу -дуже гарний задум , оригінальний ,але читається тяжковато ,ритміка і рими потребують доопрацювання .
Але мені сподобалась мудра ЗМІЯ ... hands hands hands hands hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz