Чт, 07.11.2024, 01:47
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про Україну
 

вірш

Рідна мова                            Після поїздки до Києва

23 березня 2002 р.

Рідна мово, живоцвітом злеліяна.

У тобі початки зелених бруньок,

М’ятним подихом літа обвіяна

Й зорепадом, що ліг на листок.

 

Рідне слово – дзвінке, семиструнне

Часом плаче чи стогне, тремтить,

А буває – співає зажурено,

Коли серце від горя щемить.

 

Звуки мови – зворушливі, милі,

Як росинки у квітах блищать.

Вони частка душі, самоцвіти на хвилях,

Вони зорями в простір летять.

 

Страшно, люди, як  рідної мови

Хтось цурається, в терни вдягнув.

Серце в темряві вічно не житиме...

Чи про це ти, земляче, забув?

 

Ще спитають нащадки у відчаї

Хто слова святі мови згубив,

Хто весняний садок з його піснею

Вогнем злоби, недбальства спалив.

 

Хтось додолу опустить повіки –

Рідних слів за життя не вживав.

Безтілесний, він душу скалічив

І нащадків у сором убрав.

 

Рідна мово! Ти стільки страждала,

Хоч і рвалась, як з клітки, з грудей.

Ти і нині в державі без права

І блукаєш у юрбах людей.

 

Чому, люди, вас темрява водить?

Ми ж без рідного слова сліпі.

Ти є сильний, мій рідний народе,

Вирви мову з обіймів пітьми.

 

Рідна мово! Моя берегине!

Шаленію від гніву не раз,

Як бичують тебе до загину

Рвуть на кусні співучі слова.


Додав: galina-fesyuk (16.12.2011)
 
Розміщено на сторінці: Вірші про Україну

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1804 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
дуже гарний вірш, емоційний, болючий. 5!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz