Заблищали у хмаринках зорі За багато неозорих миль. Дівчина співала біля моря В сукні, наче з темних синіх хвиль. І легка, й тендітна, наче пара, Очі, мов зелена глибочінь. Голос чистий линув аж за хмари У хвилясту, наче сукня, синь. Наче хвильки, падало волосся, Мов корали, жевріли вуста. Чистий голос, мов прозорі роси, Піднімався з хвиль аж в небеса. Прислухався сірий вітер грізний, Вечір вже над хвилями схиливсь. Дівчина пішла. Затихла пісня. Тільки спогад у душі лишивсь. Вітер знов чекає, й чисті зорі За багато неозорих миль Ту, яка співає біля моря В сукні, наче з темних синіх хвиль.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
