ВІДШЕЛЕСТИШ
Відшелестиш нечутно в листопад- У цю сусальну штучну позолоту... Із темних шиб насуплених мансард Зоріє пустка у мою скорботу... Відшелестиш,немов і не було, Лише у снах примарилось спонтанно. В смарагдах ночі вистигло тепло, Відшепотіло тихим океаном. Отак і нам судилось між рядків Переболіти спогадом багряним, Неначе жмутки вирваних листків, Що розповзлись асфальтом,ніби рани... Відшелестиш без сліз і без жалю В цю тиху рань,негадано погожу, А я тебе безтямно так люблю- Нікого полюбити так не зможу!..
Додав: oduvan4ik (14.01.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Ключові (? ): позолота , Рани , Тепло , листопад , Рядки , Сльози , Спогад , пустка
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА