ВІДШЕЛЕСТИШ
Відшелестиш нечутно в листопад- У цю сусальну штучну позолоту... Із темних шиб насуплених мансард Зоріє пустка у мою скорботу... Відшелестиш,немов і не було, Лише у снах примарилось спонтанно. В смарагдах ночі вистигло тепло, Відшепотіло тихим океаном. Отак і нам судилось між рядків Переболіти спогадом багряним, Неначе жмутки вирваних листків, Що розповзлись асфальтом,ніби рани... Відшелестиш без сліз і без жалю В цю тиху рань,негадано погожу, А я тебе безтямно так люблю- Нікого полюбити так не зможу!..
Додав: oduvan4ik (14.01.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Ключові (? ): позолота , Рани , тепло , листопад , Рядки , Сльози , спогад , пустка
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА