Ось і прийшла чергова зима. І тут хотілось би написати, що знову холодно, і лапатий сніг все літає над головою. Однак, не щастить. Довгоочікуваний сніг прийшов лише погостювати. Трішки подражнив усіх, та й втік, наче просто не бажаючи святкувати разом із нами чудові зимові свята.
З приходом Нового Року всі очікують приходу нового життя: кращого, веселішого, яскравішого. Всі довкола казали, що «високосний» рік важкий, буде багато розчарувань і болю. Я ж вперто відмовлялась в то вірити, і зі словами «То все лиш дитячі забобони» пішла у новий рік. Мої сподівання не оправдались вже першого дня.
Якось дивно, як все змінюється. Дуже різко, швидко, і до болю кардинально. Вже немає тої звичної зими, яку я так люблю. Немає тих людей, до яких так звикла. І не те, щоб мені важко було - ні. Очікувала набагато гіршого настрою, думала буду сумувати довго. Але образа напевно виїла все, що поєднувала мене з тими, кого ще так недавно називала «моїми».
Неодноразово чула фразу, що «Часи змінюються, люди змінюються». І здавалось, що мене то ніяк стосуватись не буде. Думала, що час збереже те, що я маю. Але винятком не став ніхто. Маленька компанія змінилась настільки, що, здається, разом існувати більше не може. Кожен розставив свої пріоритети. І саме це дивує найбільше. Та й слово «дивує» не надто підходить. Але вже тепер хай буде.
Розпочинати рік сварками ніхто не планував, та й сварки то не було. Головне те, що біль в серці прожив недовго. За якийсь день, а точніше, вечір можна перекреслити 6 років хорошої дружби, як виявилось. Можливо, в чомусь я не права. Можливо, все те дурниці, і варто все забути. Лиш тепер я вже не хочу пробачати.
Помітила одну маленьку закономірність: до великого скандалу нічого не сприймається надто серйозно, а після – всі маленькі дрібнички збираються в одну велику катастрофу. Така собі міні-вибухівка з ефектом масштабного руйнування.
Але потрібно менше про те думати. Навряд я колись збагну причини. Та й не факт, що збагнувши, чи дізнавшись, мені стане легше, образа від серця відійде, і все знову повернеться до тієї гармонії, що колись так гарно наповнювала має життя.
Вже ніщо не буде так, як раніше, вже не хочеться мати того, що було частиною мого життя. Я не сумуватиму довго. Величезний біль спалив мою здатність переживати, пробачати. Тепер просто хочеться забути, переступити і продовжувати жити далі. І хай все, що було, залишається в минулому.
дуже сподобалося читати ваші думки. ніби "запис у щоденник" 5!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
