Ср, 06.11.2024, 19:45
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Високосне

Ось і прийшла чергова зима. І тут хотілось би написати, що знову холодно, і лапатий сніг все літає над головою. Однак, не щастить. Довгоочікуваний сніг прийшов лише погостювати. Трішки подражнив усіх, та й втік, наче просто не бажаючи святкувати разом із нами чудові зимові свята.

З приходом Нового Року всі очікують приходу нового життя: кращого, веселішого, яскравішого. Всі довкола казали, що «високосний» рік важкий, буде багато розчарувань і болю. Я ж вперто відмовлялась в то вірити, і зі словами «То все лиш дитячі забобони» пішла у новий рік. Мої сподівання не оправдались вже першого дня.

Якось дивно, як все змінюється. Дуже різко, швидко, і до болю кардинально. Вже немає тої звичної зими, яку я так люблю. Немає тих людей, до яких так звикла. І не те, щоб мені важко було - ні. Очікувала набагато гіршого настрою, думала буду сумувати довго. Але образа напевно виїла все, що поєднувала мене з тими, кого ще так недавно називала «моїми».

Неодноразово чула фразу, що «Часи змінюються, люди змінюються». І здавалось, що мене то ніяк стосуватись не буде. Думала, що час збереже те, що я маю. Але винятком не став ніхто. Маленька компанія змінилась настільки, що, здається, разом існувати більше не може. Кожен розставив свої пріоритети. І саме це дивує найбільше. Та й слово «дивує» не надто підходить. Але вже тепер хай буде.

Розпочинати рік сварками ніхто не планував, та й сварки то не було. Головне те, що біль в серці прожив недовго. За якийсь день, а точніше, вечір можна перекреслити 6 років хорошої дружби, як виявилось. Можливо, в чомусь я не права. Можливо, все те дурниці, і варто все забути. Лиш тепер я вже не хочу пробачати.

Помітила одну маленьку закономірність: до великого скандалу нічого не сприймається надто серйозно, а після – всі маленькі дрібнички збираються в одну велику катастрофу. Така собі міні-вибухівка з ефектом масштабного руйнування.

Але потрібно менше про те думати. Навряд я колись збагну причини. Та й не факт, що збагнувши, чи дізнавшись, мені стане легше, образа від серця відійде, і все знову повернеться до тієї гармонії, що колись так гарно наповнювала має життя.

Вже ніщо не буде так, як раніше, вже не хочеться мати того, що було частиною мого життя. Я не сумуватиму довго. Величезний біль спалив мою здатність переживати, пробачати. Тепер просто хочеться забути, переступити і продовжувати жити далі. І хай все, що було, залишається в минулому.

Вже ніщо не буде як раніше.

Додав: liolya (15.01.2012) | Автор: © Альона Плешивенко
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1356 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Asedo1949 • 00:13, 16.01.2012 [Лінк на твір]
Таке складне, і таке прекрасне наше життя. Треба вчитися пробачати, щоб вивільняти душу для позитиву.
avatar
дуже сподобалося читати ваші думки.
ніби "запис у щоденник"
5!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz