Відцвіла і віджила своє матусина черешня. Вже давно онуки в хаті батьківській живуть. Вже й мене, як і колись матусю, називають "теща", Й правнучата мамини бабусею зовуть.
Вулиця дитинства стала незнайомою, чужою, А в сусідній хаті вже сусіди молоді. Тільки знову й знов у снах я до батьків біжу, додому Й повертаюсь знову я в давно минулі дні.
Мене стріне мама посмішкою рідною до болю, Батько обізветься тихим голосом, слабким. Й назовуть мене батьки, як називали завжди, "доня" І черешня білим цвітом зацвіте й рясним.
Промайнули непомітно весни, промайнули зими, Тато й мама у далеку вічність відійшли. Мамина черешня відцвіла своє і відродила... А мені все сняться й сняться про дитинство сни.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
