Відцвіла і віджила своє матусина черешня. Вже давно онуки в хаті батьківській живуть. Вже й мене, як і колись матусю, називають "теща", Й правнучата мамини бабусею зовуть.
Вулиця дитинства стала незнайомою, чужою, А в сусідній хаті вже сусіди молоді. Тільки знову й знов у снах я до батьків біжу, додому Й повертаюсь знову я в давно минулі дні.
Мене стріне мама посмішкою рідною до болю, Батько обізветься тихим голосом, слабким. Й назовуть мене батьки, як називали завжди, "доня" І черешня білим цвітом зацвіте й рясним.
Промайнули непомітно весни, промайнули зими, Тато й мама у далеку вічність відійшли. Мамина черешня відцвіла своє і відродила... А мені все сняться й сняться про дитинство сни.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
Котів люблять тільки хороші люди!:)