Без тебе сумно... От коли б знайти Той затишок, де ми – і більш нікого. Хіба не приклад світлої мети - Зустрітись знову швидше якомога З тобою, найпрекрасніша з прикрас Планети нашої? Веде ж туди дорога, Яку здолати б ще бодай хоч раз - Вона ж коротка на масштабній мапі. Це - не блудлива вишуканість фраз, Але напій із присмаками грапі... Що зветься - невимовний сплін, Настояний на вересні в Анапі Та пам'ятних потертостях колін.
|