В чарівних, як казки, диво-снах Я з дитинством на мить зустрічаюся І в минуле на мить повертаюся. Серце сумом і ніжністю крається В чарівних, як казки, диво-снах.
Стрінусь з маминим поглядом я: Мама ясно мені усміхається І руками плечей ледь торкається. А розлуки печаль обривається - Стрілась з маминим поглядом я.
І назад повертають роки: В вибивного і в латки знов граємось, Із гори на санчатах катаємось, Аж, під вечір додому вертаємось... І летять крізь дитинство роки.
А тополі шумлять мені вслід: Дні дитинства спішили, промчалися, На санчатах з гори відкаталися. І зникали кудись, не прощалися... А тополі шумлять мені вслід.
Даруватимуть знов диво-сни Незабутні дитинства миттєвості, Розбавляючи сірість буденності. Й миті, що мають вічність суттєвості, Даруватимуть знов диво-сни.
|