Диво-сни

В чарівних, як казки, диво-снах

Я з дитинством на мить зустрічаюся

І в минуле на мить повертаюся.

Серце сумом і ніжністю крається

В чарівних, як казки, диво-снах.

Стрінусь з маминим поглядом я:

Мама ясно мені усміхається

І руками плечей ледь торкається.

А розлуки печаль обривається -

Стрілась з маминим поглядом я.

І назад повертають роки:

В вибивного і в латки знов граємось,

Із гори на санчатах катаємось,

Аж, під вечір додому вертаємось...

І летять крізь дитинство роки.

А тополі шумлять мені вслід:

Дні дитинства спішили, промчалися,

На санчатах з гори відкаталися.

І зникали кудись, не прощалися...

А тополі шумлять мені вслід.

Даруватимуть знов диво-сни

Незабутні дитинства миттєвості,

Розбавляючи сірість буденності.

Й миті, що мають вічність суттєвості,

Даруватимуть знов диво-сни.