|
|
В розділі матеріялів: 34
Показано матеріялів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
|
старий рипучий стілець
гойдає мене на двох ніжках
поперемінно,виставляючи то першу-другу,
то третю-четверту,танцюючи
свій столярно-меблевий канкан.
|
|
Крупним планом рука. Наближається поволі до вуст і різко від них же
віддаляється, потягнувши за собою тонку смужку зажованої до
безколірності (з-не-забарвленості) гумки. Дурна дитяча звичка. Банальна
передбачуваність мультяшного акту всмоктування...)))
|
|
крізь лабіринт жерстяної трахеї
пошерхлий голос ...
|
Ранковий іній,мов
ранкові полюції-
на межі непристойності
і природних потреб
схолонути - земля,
укрита солоними кристалами
од одвічного
навколоосевого гарцювання,
як маленький хлопчик,
затиснувши між ніг
коня удаваного/
стебло зрубане соняшника/,
як сізіфовий камінь
надприродно-сферичної
форми (сказати б,геоїд-
ної-всі ми однієї
раси), по похилій
смузі загуслого
молока, досягнувши мети
перестиглого персика,
знову котиться в зиму.
|
Неприродньо вигнута позиція.
Чомусь завше обирала пасивні ролі
із запропонованого списку.
Три графи, четверта - за вибором-
підтвердження свого волевиявлення
перед самим собою. Вами вам,
Тобі тобою і т.п. Байдуже:
тугі поштовхи зсередини
нададуть очікуваної рівноваги,
а батута (соломи, перини,etc -
залежно од ментальності)
вже не буде.
|
|
Чогось сумно... Таке собі: троха подратоване, трохА - принишкле...
|
|
Хм... вільний вірш (ага..знов-у-у-у)
|
|
За мотивами...Тю, та ви знаєте, за якими мотивами... де Парі.
|
Під нігтями небо - замість бруду.
Під віями сонце - замість сліз.
|
Вологі очі
манять блиском
смарагду і розлитої смоли.
Нав"язливе бажання
пальці умочити
у молоко білків,
лизнути і скривитись -
бо солодке,.....
і т.д... Коротше, те, що не визнає в мені Любомир - мій черговий вИрлібр)г
|
Мов дотик язика до піднебіння,
мов теплий в ромби з кашеміру светр,
заплутатись у тебе із тремтінням
од кінчиків волосся до смугастих гетр.
Заплакати тобі у сонячне сплетіння.
Навзрид.Щоб сонце згасло в тіні вій,
і щоб в слідах від туші і ревіння
читався сум незайманих повій.
|
Брудна і згіркла. Одцвіла, мов осінь,
Пожовклим шелестом несходжених доріг,
І золотом надщербленим все рідше плодоносить
Надломлений, тендітний хорий сміх.
Надломлена і хора. Одинока,
Омиєш руки, опустивши в мертву синь,
І, мов художниця, примружиш ліве око
І виведеш на склі: Була й Нема. Амінь.
|
Трохи наївно, але такої тривіальності вимагає формат і деканат)
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Аня
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Юта
|
Дата: 25.03.2008
|
|
 Знову з присвятою...Хм...ПРисвячується Кільці в Томаті, Томатному Соку і Кетчупу "Лагідний")
P.S.Mam, djakuju za -tomatnu- pereda4u...
|
_Присвячено ...
За вертикалі, коли йде дощ)
|
|
А що тобі в мені?
Я струм, заплутаний в дротах,
заплетений у металевий трос,
Й гойдається у мене на хребтах,
мов жертва інквізиції
поміж стовпами,
Хемінгуея сивий альбатрос,
колиханий солоними вітрами.
|
Помовчимо?
Ну що ж, помовчимо,
п`ючи з ночей застиглу
тишу, з немитих
глиняних ночей...
|
На віях святково загусла
рожева липка карамель,
залишена пізнім світанком
в десертному блюдці
зорі...
|
Твоє чорне пальто
розцяцьковане
відбитками
тонких пальців,
що їх колись опускали
в півлітрові дзбанки
прозорого меду
й еротично
по тому
клали до рота,
мізинцем торкаючи
кутні зуби.
Чиєсь біле волосся,
чиясь протеїнова згуба
вчепилась приречено
в комір
твого
унісекс пальто-
банально
промовистий контраст:
"Do you trust me?"-
"I don`t trust..."
Білі ребра
смутних батарей
(з них Ніхто не творив
Єву)
гріють спину,
пожадливо слинячи
іржею,
сублімують сухе
тепло.
А я захлинаюсь
плачем,
стурбована істиною
до глибин зіниць:
я знаю
чому пахне медом
грьобане
твоє пальто.
|
У мене є
бірюзові
шкарпетки,
зв'язані
з чиєїсь
бірюзової
шерсті.
Мені шкода
того,
колись
бірюзового,-
тепер він
ходить
безколірний
й голий.....................
|
|
|
