В розділі матеріялів: 153 Показано матеріялів: 21-40
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 7 8 »
Вечірник - зорелапий Скарабей, заволочив сонливе Сонце в невідь... Оракул ночі виказав тебе- забуту мною в суєті і мреві.
Анумо вже "присядем на доріжку",
коня покине загнаного Час-
нехай тепер собі чвалає пішки,
і лізе через ночі перелаз.
Приведи нас, о, Боже, до тями,
окропи огнезірно з Небес! -
демонічними скусані псами -
ми отруєні ними і днесь.
Пересипане звуками листя скипа норовисто-
диригує сьогодні не будь-хто, - а сам вітровій!
Полилися канони... довкола кружляє все місто..!
І мене також, доле, від танцю утримать не смій!
Висока тиша...небоповінь вечорова... Люнарний янгол оперезаний сузір"ями. У часогоні, при гітарі, свічці, знову- Тебе згадаю..чуйне серце каже: вір Йому!
Світанок одзьобав останню зорю- ночевицю, зазернену небо-тарелю світла залили. Сплило реальгарове сонце ясним очевидцем: підпальниця- Осінь! Кадили зміїсті вали
Святі, як метелики,
кликані світлом
небесним -
усеструменіють
угору - зупину
нема.
Моє мале - безсонько вишнеоке,
чого не спиш у пOру безлелеку?
Це не на тебе, - а на мене вроки
із тіні Долі впали - о, не легко...
Просічена летом лелеки - шаркою стрілою,
крила тугоперого лезом утята, кровиш
медовою плазмою - геть босолиста...такою
розщедрою кропиш багрінню - та боляче лиш.
Ми застаєм історію уривками
і творимо самі її фрагменти,
Втинати логіки надумане кільце... Не розуміти,- відчувати і уміти кохати просто безпідставно- а оце і є для Неба непідробні душезвіти.
У душі моїй ще по-осінньому не покроєно і не пошито. Магониточками- перепліточками я затримаю бабине літо.
Присвята Анастасії Лісовській із Рогатина.(далі буде) Розпеленана з пуп"янку - з дива дитинного...Кинута на шрамовану стьожку дороги- лишається йти.
Яка досада!- сонце одзвучало- перелило сусалі дo листви. Ще ледь відчутне осені начало, а тепле "вчора"... ми вже з ним на "ВИ"
Коли тебе торкнулася незримо наднебна птаха - не жени її іще не заґратована у риму вона воркує на твоїм пері.
Стамбульське небо колeться зірками і місяць яничарить сни зомлілі. В гарему п"яні розкоші обрамив мене палац інтриг - о, божевілля!