Когось торкає крилом незримо предивна птаха, а хтось ґвалтує стражденну риму, без тіні стра'ху, що тій пташині понад-небесній шматує крила, обрубки думки бажає вплести в рядки безсилі.
Чом він не бачить, що та пташина закута в пута? Хоч снить про неба ясне проміння і прагне Суті. Чи він не чує, що білий янгол рида безмовно, бо споглядає, як в душах спраглих вмирає Слово?
То ж не плекаймо свою бездарність, хоч світ й лукавий, шануймо птаху понад-захмарну, не прагнім слави. Лиш справжнє важить - збагни нарешті, поглянь в глибини до свого серця - там під арештом сидить... Людина!
Роксоланочко, якщо б ти була у Львові - я б тобі її сама вручила з рук в руки з великою насолодою, хоч це перша моя збірка, в якій лише моє минуле, недосконало відримоване і особливої поетичної цінності воно для людей не має, хоч для мене й дорога, як емоційний зріз моєї вистражданої душі. Якщо дасиш свою адресу - спробую тобі відіслати. Скинь адресу в приват.
Поезія, поезія, така вона поезія Любити поезію одне, а створювати інше, не завжди те, що подобається тобі, подобається іншим, і діло не у бездарності, безталанні - багато чому можна просто навчитись, зрозуміти і побачити, а річ у потрібності слова, а хто його буде читати, коли навіть на прості слова ніхто не відповідає, і Ти шукаєж сам відповідей, блудиш у тьмі самотності, стараєжся жити за Біблійними законами, часто на шкоду власній долі, проте на розквіт душі, але хто це бачить - мовчазні перехожі? "світлоносні ангели землі", крила яких грузнуть у гріховності? Проте зрештою треба зрозуміти, що це потрібно тобі, лише тобі і діло не у хворобах, не у багатстві матеріальному, і не у слабкості (межі якої ми самі собі створюємо), а у нашому внутрішньому духовному Храмі, фундамент якої у кожного заложив Бог, і нам вибирати, що строїти на тому фундаменті - хлів, фортецю, чи Храм любові. Бажаю, щоб завжди на світлі дії у нас були можливості. Спасибі за вірш
Укране, дякую за цей, надзвичайно змістовний, глибокий за думкою коментар. Яка ж у Тебе душа претепла- це досвід багатьох життів. Бажаю тобі міцних споруд, і на нивці життєвій, і на поетичному плесі. Дай, Боже!
Які глибокі і мудрі слова! Оце і є справжня Поезія.Вона не потребує слави і пафосу.Браво,Роксолано!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
Оце і є справжня Поезія.Вона не потребує слави і пафосу.Браво,Роксолано! 
