Анумо вже "присядем на доріжку",
коня покине загнаного Час-
нехай тепер собі чвалає пішки,
і лізе через ночі перелаз.
А ми мовчання наллємо у чари-
це пауза для щемних одкровень...
вже золотом пожадливо відмарив
на тонкогіллі падолисту день.
А нам у різносвіту димні далі
невдовзі розбігатися...чи ще
зустрінемось..? - у розсипі криштАлю
першомороззя візерунки тче.
Розбілосніжене мені прийдешнє-
тебе минуле ув обійми жде...
лиш корифеї - Ясені тутешні,
незрушно вснули - дрімна мить - на те.
Ну ось ми і "присіли на доріжку"-
та звідки цей навітрився одчай?!
не раз іще тебе згадаю нишком,
глибокодуха Осене! Прощай!
у Вас 
0
