Пересипане звуками листя скипа норовисто-
диригує сьогодні не будь-хто, - а сам вітровій!
Полилися канони... довкола кружляє все місто..!
І мене також, доле, від танцю утримать не смій!
Здійнялися скрипкові ключі із птахами ув ирій,
Із тактОвих комірок розбіглися ноти довкіл -
червоняться акцентами яро в калині достиглій,
Синкопічно стрибають із нотного стану на діл.
Розтанцьовують ритми ірландського танцю дощами -
Гостро так цокотять до закритих вікон та осель.
а дахи...що дахам?- гомонять, як завжди, з небесами
І на площах у них, на стокатто, луна менестрель.
Розгорілася осінь... тональності мідного шалу...
розлилися мінори пасажу стрімкого - та ба"-
стільки золота вже!- а ще вітрові мало і мало!
Пише листом опалим закони холодна доба.
|