Щаслива, радісна та днина,

Коли в любові вся родина.

Співає разом- "Бог Предвічний"

Летять привіти Новорічні!

Думки, думки, слова без рими,

Немов сніжинки лісові,

Нема спокою, хуртовини

Стіну створили навкруги!

 Знов кохання прийшло, спогад юних років,

Обгорнуло теплом незабутим,

Дотик рук приласкав, стер непевність і гнів,

Знов весну нам вдалося відчути!

Несеться сміх, горланяться “вокали”,

Гримить і кличе музика в танок,

Горілка лється, цокають бакали,

З цигарки розпливається димок.

Бог, це любов! Любов ,що світ створила,

Вона цвіла і сіялась, живила,

Плодами вкрила всі куточки на землі,

І так на світ прийшли і я і ти!

Коли в душі бурхливі гори-хвилі

І сонце відмовлялося світить ,

Коли дощі всі паростки поїли,

Він все ж писав, не міг інакше жить!

Мов сніжинки -роки,

Роздувають вітри,

Ген летять і назад не вертають,

Та не гасне вогонь,

Сніг торкається скронь,

Серце б'ється, безмежно кохає.

Чого вони прийшли, що тут згубили?

В її гніздечко вдерлися “ брати”,

І знищили усе, що так любила-

А він не міг мовчати, мусив йти

Гніздечко боронити, не здаватись,

Будучність вільну для дітей спасти!

Замісто вставати й на все нарікати,

Звертаюсь до Бога, щоб дяку віддати,

За ласки Господні, за Божі дарунки,

За все пережите, років визерунки!

Як мало у житті людині треба,

Тепло руки і дружнє “не журись” ,

Тягар спадає, легшає дилема,

І віриш знову, і летиш у вись.

Така прекрасна, незабутня днина,

В любові зібрана моя родина,

І подарунки -клаптики від серця,

Сплели вінок, що понесу в безсмертя!