Засмучена, знедолена, розбита,
Прощалася. Чи ж буде вороття?
А так хотіла жити і любити-
Не суджено! Самотність мов змія
Окутує і душить, душить, душить,
Бо серце там де він, де та війна!
Чого вони прийшли, що тут згубили?
В її гніздечко вдерлися “ брати”,
І знищили усе, що так любила-
А він не міг мовчати, мусив йти
Гніздечко боронити, не здаватись,
Будучність вільну для дітей спасти!
О Мати Божа, під свою Покрову
Візьми, прикрий, від куль його спаси,
Ти вже спасала козаків, тож знову
На військо України спогляни!
Верни їх всіх! Нехай цвіте віднова!
В гніздечках родяться щасливії сини!
І понесеться “ Слава Україні”!
І стяги знов замають в небесах,
І Крим , й Донбас , й Луганськ- оці руїни
Із пекла вирвуться, минеться жах,
І сповняться проротства - ми єдині!
Ми станем твердо на своїх ногах!
| 
у Вас 
0
