І ЗНОВУ СУМ

Думки, думки, слова без рими,

Немов сніжинки лісові,

Нема спокою, хуртовини

Стіну створили навкруги!

Спішусь, ловлю свою сніжинку,

Тулю до серця мов зорю,

ТеплО в долоні. Біль, сльозинка

Змиває радість. Знов на прю!

Я стукаю, вмирає голос,

Ніхто не чує, пустота!

А серце б'ється, гине колос,

То чи ж повернеться весна?

Чи ж ще засію свою ниву,

Чи ж ще зберу свої жнива?

Чи заморожу суму зливу

Й навіки лишиться зима!