МОЇЙ ДОНІ!

Ну, ось ти йдеш! Я знаю, ти йти мусиш.

Твоя душа роздвоєне на два.

Ти ,покрадьки від мене ,сльози сушиш,

Щоб я не плакала. Це не твоя вина.

Я все ж ридаю, знищена надія

З тобою доживати старший вік,

У тебе муж, я мама, що ж я вдію?
Не зміниш долі, яку Бог прирік!

 
Все ж буду вірить , ти моя лелека,

У рідну хату згодом прилетиш

І зменшиться дорога та далека,

Я пригорну , і буде як колись.