Тиха осінь.
Не відвертай засмучених очей,
і не тривож на скронях сивину.
Твою печаль не вигнати з грудей
як не здогнати молодість твою.
А тиха осінь
печаль розносить,
тумани сірі
на серце сіє.
До літа нам немає вороття
і, не вернути нам роки назад.
Пережили свої ми почуття,-
осінній вже чекаєм зорепад.
А тиха осінь
дощами мочить.
по небу плине
журливим клином.
Колише вітер мертву вже траву,
самотній ліс ввесь золотом горить.
Нам скрипка грає тугу і журбу,
на серці біль щемить,-печалі мить.
А тиха осінь
чарує очі
своїм намистом,
у в жовтім листті.
| 
та
у Вас 
0
