Ну що, душа моя, ти одспівалась,
поплакалась і домолилась?!
На що ти в цьому світі сподівалась
як в тіло рвалась і просилась?
Тебе зраджено гріхом, розтоптано.
Ти вся у ранах і ледь жива.
Полікуйся ж зорями високими
та словами чистого вірша,
то може ще оклигаєш, хоч трохи
і знов злетиш понад гріхами,
а тілo вже не буде одиноким
земними плентатись стежками.
| 
у Вас 
0
