добираю
тони і відтінки, і сутінки
за́полочі-муліне́:
перейшло
від бабці, від мами
уміння моє основне…
поєднуйтеся, відтінки!
у вишивання-гаптунки,
увиразнюйте одна іншу
якнайвигідніше, нитки
…стібок до стібочка –
«гладьою»…
на бігу узори вигадую:
дво-фіолет винограду,
в-три-відтінки зелені листки –
рівно стеляться ниточки…
польові квіточки:
синім, жовтим –
з відливами!
угорі, над ними,
на білому полотні –
два голубочки
розкриле-ні:
це – ми,
як були ще колись
щасливими…
перед тим, як зробились
чужими людьми
…в`юнкою вервечкою
на домашнім тканні –
вусики
розплелись виноград-ні,
світло-зелено-ясні`,
як ті, що лІта минулого
снувалися по вікні…
по домотканому полотні –
хмарки летять голубі…
отака собі
гладь простенька моя,
бавовняна,
невибаглива-я…
дякую Вам, люба пані Катю... на білому тоненькому перкалі вишивала мама моя "гладьою" ті виногради і квіточки - ще коли я тільки мала й на світ наш білий явитися... все дитинство я тихо ними милувалася - тими рушниками, пошивками, і вишитими простинями... і зараз милуюся на мамині рушники вишиті (уже й мама моя у ирії...)- а перкаль - білий, а кольори - живі - такі самі, не полиняли... навіть дивуюся, як таке могло статися... мабуть, неодмінна любов моя береже їх від небажаних перемін... від тління...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Ниточками долю шила,ружами червоними, 
