*** Я Твоя Родина Велика сім’я Прекрасна няня Частина світогляду Маленька така, весела Асоціативна фігня думки Без якої нормально живеться Ну так, просто так, без усякого Без усякого зайвого гонору і часу Але з нею істотно краще балансується Я турбуюся тобою, я ще піклуюся про тебе Моє лазерне шоу, голографічна ельфійська муть З гострими вухами, вони ростуть, вони вже вище сонця Отака єдність із Толкієном починає мене напрягати… Фак! Треба знайти підтримку у філософів, психологів, священників… Вони краще знають. Про все. Про те, що нічого немає. Абсолютно. Тільки чорний олівець. Здавалося б, дрібниця, отака дерев’яна штучка Але ним написані слова, він—це слова, слова в ньому, незалежно від усіх. Я кажу таке давно. Стоп. Дякую. Місто плюс майкрософт вьорд. Забий, знято.
*** Вітаю. Ти став для мене тимчасовою музою. Слова з тобою погано римуються. Це я тобі скаржуся, зроби щось. Або нічого не роби, це також варіант непоганий. Мені буде на користь, на згадку, на серце. Що ти радиш про себе подумати? Ну, це ж тобі штиняють галопірідон, ти маєш бути в курсі. Соціалізуєшся, я бачу. Але суспільство—це не суцільний стриптиз. І не деморалізація. Не думай про нього поганого. Ти ж мені таке передаєш, а потім я таке пишу. Кому це треба?! Помиї… А яка муза, такі й твори. А ти як думав? Мені не радили вибирати таку на кастингу. Але я тебе взяла, працевлаштувала музою, а ти хєрово працюєш… Треба було слухати спеціалістів. Ідемо далі. Кудись. Куди посилатимуть. Далеко. З тобою я піду далеко… Романтика поїхала автостопом. Цинізм забухав і щез. Що ж ви хочете, літо, відпустка. Я сам-на-сам із вами. Не шматуй мене Я сама вмію
* *** Розфарбоване хною, зашите на блиск Позабуте у пафосі, збите за обрій. Мій занедбаний мозок нарешті завис Як сумбурне життя гіпнотичної кобри Я уб’ю тебе, ніжність, купила права Я не так собі дівчинка, я з пістолетом Я лупцюю тебе, а ти досі жива Як і наша зашугана диво-планета. Написати на бейджику свій маніфест Закупити три тонни чужих телефонів Продавець врешті правильно виконав тест На твоєму дисконтному досвід-картоні. А коли ти не звалиш то будеш не ти… Я -- ж правдива брехня, прогресуюча дура І нічого не зле, просто треба іти А усе попереднє—це література.
Цікаво, а назва у будові такого твору, як перший, є? А тут Ви на 100% праві: "Але суспільство—це не суцільний стриптиз". Цей вираз можна перекладати на будь що, особливо на наших політиків та телебачення. Ваша публікація - на 5!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
