***
Я
Твоя
Родина
Велика сім’я
Прекрасна няня
Частина світогляду
Маленька така, весела
Асоціативна фігня думки
Без якої нормально живеться
Ну так, просто так, без усякого
Без усякого зайвого гонору і часу
Але з нею істотно краще балансується
Я турбуюся тобою, я ще піклуюся про тебе
Моє лазерне шоу, голографічна ельфійська муть
З гострими вухами, вони ростуть, вони вже вище сонця
Отака єдність із Толкієном починає мене напрягати… Фак!
Треба знайти підтримку у філософів, психологів, священників…
Вони краще знають. Про все. Про те, що нічого немає. Абсолютно.
Тільки чорний олівець. Здавалося б, дрібниця, отака дерев’яна штучка
Але ним написані слова, він—це слова, слова в ньому, незалежно від усіх.
Я кажу таке давно. Стоп. Дякую. Місто плюс майкрософт вьорд. Забий, знято. ***
Вітаю.
Ти став для мене тимчасовою музою.
Слова з тобою погано римуються.
Це я тобі скаржуся, зроби щось.
Або нічого не роби, це також варіант непоганий.
Мені буде на користь, на згадку, на серце.
Що ти радиш про себе подумати?
Ну, це ж тобі штиняють галопірідон, ти маєш бути в курсі.
Соціалізуєшся, я бачу. Але суспільство—це не суцільний стриптиз.
І не деморалізація. Не думай про нього поганого.
Ти ж мені таке передаєш, а потім я таке пишу.
Кому це треба?! Помиї…
А яка муза, такі й твори. А ти як думав?
Мені не радили вибирати таку на кастингу.
Але я тебе взяла, працевлаштувала музою, а ти хєрово працюєш…
Треба було слухати спеціалістів.
Ідемо далі.
Кудись.
Куди посилатимуть.
Далеко.
З тобою я піду далеко…
Романтика поїхала автостопом.
Цинізм забухав і щез.
Що ж ви хочете, літо, відпустка.
Я сам-на-сам із вами.
Не шматуй мене
Я сама вмію *
***
Розфарбоване хною, зашите на блиск
Позабуте у пафосі, збите за обрій.
Мій занедбаний мозок нарешті завис
Як сумбурне життя гіпнотичної кобри
Я уб’ю тебе, ніжність, купила права
Я не так собі дівчинка, я з пістолетом
Я лупцюю тебе, а ти досі жива
Як і наша зашугана диво-планета.
Написати на бейджику свій маніфест
Закупити три тонни чужих телефонів
Продавець врешті правильно виконав тест
На твоєму дисконтному досвід-картоні.
А коли ти не звалиш то будеш не ти…
Я -- ж правдива брехня, прогресуюча дура
І нічого не зле, просто треба іти
А усе попереднє—це література.
| 
та
у Вас 
0
