Вперед!

Сховаю навіки непрошені сльози і біль
Землею засиплю їх в яму
 страшну і глибоку..
Природа хай терпить
й витруює часом гонінь
ті зболені ночі
і ріки страхіття широкі
Зачиниться хай залізна минулого
брама
Я викину ключ!
Хай ржавіє замок!
Скрипучі сходини колишнього
щастя-вігвама
Не треба тривожить!
Колишнє – лиш гіркий урок!
І гордо всміхнутись
примусить незламна натура
Сльоза?
То -смітина!
Страждання?
Майстерна лиш гра!
Вперед! У майбутнє
Нот нових чека партитура!
Зіграй віртуозно!
Й життя проживи на «Ура».
05.08.2007