Летіли коні шляхом битим і курним,
Здійнявши цокіт й куряву до неба
Несли розгнузданої волі п*яний дим,
Десь поскидавши вершників із себе.
Відчувши потяг до свободи без сідла,
Нагайки свисту і обротьки тиску,
Шалено рвалися назустріч всім вітрам,
Услід гарячим дням і сонячному блиску.
Зірвалися у степ широкий огирі
Згадали як гуляли там на волі,
Помчалися свободі юній навздогін
Збиваючи тумани сиві в полі.
Рятуючись від шпор чи вовчого виття
Несли свою розсідлану свободу
У вир стихій, без страху втрат і вороття
До вовчих зграй чи нового загону.
Нестримна, з часом, виснажиться сила
І знов порожніми залишаться шляхи.
Приб*ються, врешті, коні десь до стійла,
Де буде тихо, вдосталь пійла і харчів.
Нова вуздечка та хомут на гриву,
Навильник сіна, торба з міркою вівса,
Щоб не збивали трави і посіви
Та дико не вихались більше з-під сідла.
Куди несе свій гнів розгнузданий табун
За покликом безумної стихії?
Щоб десь упасти на шаленому скаку?
Ні хто ніколи це не зрозуміє…
04.03.2015р.
Болюча тема, тяжка. Історія показує, що без хомута ніяк. Але є хомут такий, як в нас, що розтирає шию до крові і ясла порожні. А є хомут - лиш сама декорація і "вдосталь пійла і харчів". Щось там кажуть люди про два зла, з яких вибирають менше. То наш людський "табун", на мій погляд, "несе свій гнів" щоб доскакати напочатку до повних ясел.
Скільки вже нас за ту волю полягло, а скільки ще поляже? Ні хто цього мабуть не знає.І все ж ,ми знов і знов будемо повставати. Мабуть у нас доля така, бути вічними повстанцями...Заходьте ще, буду завжди радий Вас бачити.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Так, звичайно згоден з Вами в тому, що в наших конюшнях покрівля дірява,вітер свище, у вікна вовки стрибають, ясла порожні бо конюхи злодії...Заходьте ще буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пані Катерино, що завітали та залишили коментар.Нічого дивного в тому немає, бо вода то є основа життя.Де не буде води, там не буде й життя....Заходьте ще, буду завжди Вам радий.Творчих Вам успіхів.
Дякую Вам, що завітали та залишили коментар.Людина багато в чому схожа на свого прадавнього друга - коня...Заходьте ще, буду зхавжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
