Кудись замріяні лелеки полетіли, Зозуля в ходиках миттєвості клює , А на стіні в плакаті "НАШЕ ДІЛО" Змінивсь займенник "НАШЕ" на - "МОЄ". Минула ніч пройшла на диво тихо, Я просто спав і навіть бачив сни, В яких під вікнами не вешталося лихо І п'ять хвилин лишалось до весни. І явір на околиці розлогий, І люди не відтіль йдуть, а туди Де на землі хазяїн дядько строгий І повен став джерельно води. Банальності простенької картини, Як малюкове: - "Тату, підсадіть...", Як коси у жнеців на мокрих спинах, Як наші ретушовані вожді. Село наснилось, де живуть ще люди, Де на русявій голові фата. Та головне, без чого нас не буде, Привиділось, що є в житті мета.
|