Донині з радістю і болем Мій зір приваблюють поля Тому, що маю я мозолі, В яких спресована земля. На долю скаржитись не варто, Бо досі в рідній стороні Між небесами і асфальтом Я доживаю тихо дні. Встаю удосвіта з зорею І сію, друже, вір не вір, З долонь, пропахчених землею, Як зерна, букви на папір…
Вікторе - Ви молодець!!! Читаю позитив у вірші і згадую мій улюблений з Ваших віршів "Гребу бадилля на городі": там теж - і важко, і радісно, і купа позитиву!!!!!!! Люблю Вас таким.
Оксано, а ти хіба не здогадуєшся, що саме твої коментарі мене надихають і вселяють у мою душу той позитив, про який ти зараз говориш? Дякую тобі за це.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
1
Котів люблять тільки хороші люди!:)