Засліплений загравою вогню Над обрієм тремтливим і багровим, - Згасає день в обіймах вечорових І відпливає в чорну далину. Глузує з нього переможно ніч, Що просвітку не видно вже нізвідки І тишею запрошує у свідки Мене пітьми, коли сліпих невміч. В химерних снах чекаєте ви дня Не дружачи з дитинства із безсонням, А ніч, така глибока і бездонна, Мене ізнов лишає без спання…
Ой, Андрію, якби ти тільки знав як цей вірш надихнув мене!? Так легко й швидко далися перші чотири рядки, а потім, за звичкою не відкладати на майбутнє, просидів над ним до пізньої ночі. Проте, буду радий, якщо недаремно змарнував час.
Мене пітьми, коли сліпих невміч - оцей рядок, Вікторе, чомусь гальмує напругу і лет чудового твору. Може це тільки я на ньому зупиняюся? А загалом мені дуже подобається.
Правду кажучи, Василю, я це відчуваю й бачу сам. Були різні варіанти, але ті ще гірші за цей. Спробую виправити, або чекаю на чиюсь пораду - підказку... Дякую.
Мене теж бентежить рядок "мене пітьми, коли сліпих невміч". Не ображайся, але по-моєму він геть вибивається з контексту і псує чудовий твір. зміни його, не бійся щось змінювати. Мікеланджело три рази переписував Сикстинську капелу, поки йому самому не сподобалось.
Дякую, Гнате, за коментар і пораду. Обовязково зміню слова, адже пообіцяв уже...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
