Рядками серце й душу бавлю, Хоча на думці лиш журба. Та тут словами я не справлю Ту сіру дійсність, мов чума. Проблеми тяжкії все тиснуть, Все час летить без вороття, І навіть пишучи ці вішрі Недоведу їх до пуття. Забуду десь я ці рядки, Порушу рифму, оступлюсь, Та не забуду як колись обрав той шлях, що зву - Ісус. Молю до Бога щоб він дав Мені хоч трошечки тих сил, З якими б я оволодівав Ті гори знань, ті гори книг. Іще молюсь я за батьків, За батька й матір тих рідненьких, Що дали жизнь мені колись, В яких з'явився я маленьким. Моюсь за блага у сім'ї, За кращу долю і достаток, Хоча банально це звучить, Але прошу таки занадто. І справді, тисячи таких, Що кожен день благають Бога Отримать трошечки мани, Що так жадають ці небоги... Вони бідніші од усіх І знають тільки присмак горя, Тому молю Тебе завжди - Нехай їм буде менше злого. Нехай на поміч їм прийдуть Ті серафими жовтокриллі І їх священо відведуть У славні замки - Божі шпилі. Нехай отримають любов, Достаток, лад і всі блаженства, Щоб так не мучитися знов Без хліба, долі і братерства. Ну що ж, вже купа-купа тих рядків, В яких зобразив я доволі Бажання, смуток і думки, Та найхимерніші гомори. Звичайно все це балачки, Адже людина йде по долі, Яку сама собі бере, Яку сама собі боронить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
Вітаю Вас з Новим 2026 роком! 