Тікай від мене

Тікай скоріше моя мила музо

туди, де сяйво вічності зірок

і мимоволі ти мене примусиш

зробити далі свій наступний крок.

Тікай від мене, наче блискавиця

з полону хмар до стиглої землі

й можливо ті, що у руках синиці

ще полетять як справжні журавлі.

Відкинь з душі останні застороги

й біжи вперед невидимий учитель,

а я шукатиму стежину до дороги

паломником, в свою-твою обитель

Тікай скоріше кольоровим світом,

залиш мені лиш тінь від силуету,

як не знайду я промінь твого світла- 

ти станеш мрією маленького поета.