Крізь самоту мою щоденну
Уяви світле джерело
Струмочком радісним натхнення
З душі на волю потекло.
Тому на гілочці бузковій
У квітні бачу сизий цвіт,
І жінки погляд загадковий
Із – за сусідових воріт.
Зелені трави непом’яті
Мені чомусь у напівтьмі
Під ноги стеляться в кімнаті
В години творчості самі.
Уже сидіть немає стриму
Із дня у день на самоті, -
І наяву ловити риму
Біжу у будні золоті.
| 
у Вас 
0
