Час біжить невблаганно крізь мізки, Не збагнути - де сон, а де яв? Світло істин, здається, вже близько, Світ втомився від протистоянь. Хмари в небі блукають безтямно, Обпікають жалі, як вогнем, Залишаю всю Суть між рядками - Чи колись її хтось осягне?... Я у мороці білім самотньо Знов шукатиму пристань для мрій І слідами чиїмись усоте Йду наосліп назустріч Зорі, Що осяє в пітьмі цього світу Мій тернистий, потомлений шлях, Душу світлом по вінця наситить - Я вже бачу це сяйво здаля.
Серцем чую - лунають у висі
Дивна музика янгольських сфер,
Світлом істин душа вже іскриться -
В цьому сяйві живу я тепер!
|