І знову ніч дарує мемуари Я світлий день на ніч розмінюю, Бо ніч - це щирість почуття, Не потривожте темну лінію,
Бо тільки з неї родиться життя….
В обіймах ночі пишуться поеми, Народжуються муза, почуття, І лються сльози повні дум тривожних Про чоронобілі полоси життя…
І знову ніч дарує мемуари, І тихо впали сльози на папір, Душа не вимальовує деталі,
Їй досить моїх щирих почуттів.
Дарує ніч прожитого миттєвості, Кладе їх контури в черговий мемуар, Не бракне їм душевності, життєвості, Душею викладається муар.
Старий годинник, тишу розсікаючи, Нагадує про те, що час не спить, Думки мої, натхненні крила маючи, Таки навчилися спиняти тлінну мить.
Прості слова, що значення не мали, Тепер злітають віршами до зір. Лиш сльози знову серце опікають І думи кровоточать на папір...
2010 рік
©Любочка Паламарчук
|