***
Нанизувала осінь дні в намисто,
А Ти ішов стежинами життя.
І на душі було спокійно й чисто,
Бо знав Ти точно – є на світі Я.
А Ти шукав МЕНЕ в обіймах літа,
В весняних грозах і зими вітрах.
Ти помилявся…Та душа зігріта
Серед пітьми показувала шлях.
Ти заглядав у очі перехожих,
Ти прислухався до серцебиття.
Шукав, мабуть, жінок, на мене схожих,
Хоча й не знав, на кого схожа Я.
Ти так боявся, що не упізнаєш,
Що Бог послав МЕНЕ у Твої сни..
В тих снах мені у очі заглядаєш
І розумієш – далі треба йти…
Ти не хвилюйся, Я ТЕБЕ чекаю,
Бо, як і Ти, стомилась від НЕ ТИХ…
Всім серцем вірю...Ні, я точно знаю!
Що Ти МЕНЕ впізнаєш серед них…
***
Привіт. І як ти там без мене?
Чи згадуєш мене, чи ні.
Чи ще готуєш чай зелений
Комусь…Як готував мені.
А я вже, знаєш, не скучаю,
Забути намагаюсь все.
Старанно серце зашиваю,
Хоч рана ще моя пече.
Чи ображаюсь? Ні, напевне,
Я швидше, вдячна за урок.
Тепер я знаю – щастя в мене!
Я на шляху до щастя крок...
Вітаю Вас на нашому сайті! Маю сподівання, що Вам тут сподобається і Ви станете активним відвідувачем, адже в спілкуванні ми, як і віддаємо - так і приймаємо багато цікавого. Ваша спроба творити, як на мій погляд, є дуже вдалою. Мені сподобався вірш.
Дуже цікаво , вітаю на сайті , потреба не лише писати , а і коментувати , підтримувати інших !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
