Тиша... Беру перо - воно не пише. І не протягну нитки нот. В душі – бойкот. І повний штиль. Немає трепету вітрил, Очам закритий небосхил. Відсутність крил. Чистий аум. І не присутній порух дум, Підняті почуття на глум. Суцільний сум. О, мовчизна! І чистий аркуш полотна, А на нім – жодного штриха. Просто біда. І де я є? На самім дні. На глибині Немислимій ... Простіть мені. Мої натруджені літа, Моя блакитно синява, Моя любов, Моя весна.
|