Тиша...
Беру перо - воно не пише.
І не протягну нитки нот.
В душі – бойкот. І повний штиль.
Немає трепету вітрил,
Очам закритий небосхил.
Відсутність крил. Чистий аум.
І не присутній порух дум,
Підняті почуття на глум.
Суцільний сум. О, мовчизна!
І чистий аркуш полотна,
А на нім – жодного штриха.
Просто біда. І де я є?
На самім дні.
На глибині
Немислимій ... Простіть мені.
Мої натруджені літа,
Моя блакитно синява,
Моя любов,
Моя весна.
| 
та
у Вас 
0
