Люд майдани збирає за правду, І за безцінь марнує літа, Її сіють посеред народу, А вона, чомусь, в полі зроста. Виростають там зерна свободи, Наповняється благом земля, І єднаються, в слові, народи, Як єдина словенська сім’я. Вільний вітер, нашіптує квітам, Свої ніжні, ласкаві слова, На ланах, що засіяні житом, Там, живе, наша правда свята.
Де живе наша правда свята? - Смуток серце моє огорта, Бо згубилась вона між людей, Із облудою війни веде. Хто візьме перемогу із них? - Голос правди неначе затих.... Досить нам вже зневіри і зрад, Час іти нам дорогою правд!
Вибачте мене пані, Наталю, ви або поверхово прочитали вірш, або не зрозуміли змісту. Якраз ця правда свята, про яку пишу я, не люди зі своїми неправдами, а наша годувальниця свята земля, що терпеливо зносить всі знущання і однаково годує нас, і терпить незалежно від національності. Дякую за коментар.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:І, все ж: треба б все таки говорити те, що є. Я нічого не перебільшую: усе це- не моє, як ви кажете, ОСОБИСТЕ бачення Америки, а- досвід з життя.
у Вас 
0
