А пам"ять не вміє мовчати

  Снігів зачерствілі скоринки  

Розкидала зимонька сива.  

Розсипалась ніч на сніжинки,  

Холодні малесенькі дива.    

Не втратив мороз іще сили:  

Над хатами дим білий - в небо.  

Нам спогади в снах залишили  

Все те, що забути вже треба.    

Та тільки, на жаль, я не знаю  

Чому неможливо забути.  

Для чого я ще пам"ятаю  

Щасливий закоханий лютий.    

Сніги тоді впали в коліно,  

В заметах стежинки губились.  

Здавалось, що трапилось диво:  

В засніжений вечір ми стрілись.    

Безумство було чи кохання -  

Навіщо тепер мені знати?  

Розсипалась ніч на мовчання,  

А пам"ять не вміє мовчати.