|
|
|
На цей вірш мене надихнула шановна пані, Галина Мороз, за що дуже їй вдячна. Тема вічна і прекрасна!
|
|
Вже не повернешся ніколи,
Хіба привидишся у сні
Мені широким чистим полем,
Чи кораблем у далині.
|
|
-Зупинися! Не треба!-
Вітрюгану кричу,
І крізь бурю до тебе,
Як пташина, лечу...
|
|
В память про чудову жінку, яка прожила довгий, але важкий вік. Пережила чотири революції, війни, голодомор, залишаючись вдячною долі і людям. Вона померла 25.02.16 року у віці 105 років. Це Ольга Мрківна Довгоброд. Про неї чули і знали в Україні, в Данії, в Англії, в Італії. Вона в свої 104 роки стала свідомим, почесним членом Чернігівського клубу Міжнародної організації Soroptimist International. Її душа напрочуд була молодою до останього подиху.
Вічна пам'ять вам наша незрівнянна.
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Світлана Камишна-Терещенко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lana-Ter
|
Дата: 16.02.2016
|
|
|
Країна і народ дорівнює – одне.
Нехай же клятий ворог не мудрує.
Молімось, браття, Господу і все мине.
Господь спасе, бо бачить все і чує.
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Катерина Чумак.
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Asedo1949
|
Дата: 16.02.2016
|
|
|
Розквітнув ранок, зазорів,
(Земля в серпанку, небо, хмари,)
Зарожевів і заяснів…
|
 |
***
Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Де безсилі гноїти морами
І пекельними чорнокарами.
Недосяжна рукам розпущеним,
За дверима священно-білими,
Бо до Бога уже допущена,
Бо поселена межи вірними...
|
|
|
Переробка пісні гурту Рождєство "я возьму карандаши.."
|
 |
Заплутане розплутати незмога...
Слова - не лезо,
тиша - не ножі....
І все тобі ні в чім і ні до чого
У тьмянім полиску холодної іржі...
|
|
|
Та все лиш на трішки –
І – розчарування.
Де ж, ти - моя радість,
І ніжне кохання?
|
|
Ступає ніч по клавішах прибою,
Виплескуючи ноти на пісок.
Сріблиться місяченька колосок,
У морі заколиханий габою.
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Наталія Погребняк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Надежда
|
Дата: 13.02.2016
|
|
|
Гарно говориться
І гарно співається.
Доля, як водиться,
Не всім посміхається.
|
|
Забуваю свої мрії
і лягає тінь на віїї,
бо усе було пусте,
і нікуди не веде...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 12.02.2016
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
