На верхівці безсоння гойдаються зорі,
Геть втрачаючи владу над сяйвом душі.
Ми сховались від світла під тіні просторі,
Сиплем квіти-цілунки в нічні спориші.
І безмовність принишкла дивується збоку
На могутнє кипіння збентежених тіл.
Та, напившись безумства і пристрасті соку,
Ми у сон поринаєм, позбавлені сил.
І ніщо не зупинить могутності руху
Кровообігу Всесвіту – днів і ночей.
І ніхто не зашкодить піднесенню духу
На планеті Кохання, планеті людей.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
