|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Віталій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Жорж
|
Дата: 26.07.2014
|
|
|
Певно лишень вітер нині
На лемківській полонині.
Діти знов вернулись в свою чужину...
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іванна Осос
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lilafea
|
Дата: 25.07.2014
|
|
|
Давайте об’єднаємося, браття
Ну доки ж нам блукати в диких хащах?
Вже так втомились! Господи, прости.
Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща,
Але ж чому я бачу лиш хрести?..
І чорна тінь блука, мов потороча,
В танку жорстокім заздрість вироста…
І де життя, що нам Тарас пророчив,
Куди й кому несемо ми хреста?..
Важка та ноша: байраки і схили,
Слизька дорога – терни, будяки…
Ми в Бога долі щедрої просили,
І де вона? А дні летять, роки…
Ми – мов глухі, немов оті незрячі,
Хоча уже давно і не німі.
І душі маєм, і серця гарячі,
І намагаємося видибать самі.
Ми ж «самостійні» і нащо нам «браття»?
Ми «за бугор» так звикли заглядать,
Тепер горить політики багаття,
А хтось спішить ще й «дрова підкладать»…
Вкраїно мила, скільки ще бродити
По диких хащах дочкам і синам?
Пора щасливо і красиво жити
Тобі й мені, а не лише «панам».
Ми того варті, чуєте, братове,
З колін вставаймо, чуєте чи ні!??
Нам сонце з неба засвітило нове,
Тож посміхнемось завтрашній весні!
Відчуймо в собі силу і завзяття,
В наших серцях жива нуртує кров!
Давайте об’єднаємося, браття,
Нехай між нами сіється любов!
***
|
|
Люби мене
Я гамою прокинусь голосною,
Моєї пісні ти ж бо не згуби…
Люби мене – зимою і весною,
І восени, і влітку теж люби!
А вже коли присняться дикі грози,
Що віття гнуть берези і верби, -
Люби мене, і в спеку, і в морози,
Люби завжди, й прошу, не від люби.
А я прокинусь знову опівночі,
Посповідаюсь пісні і віршу…
І хай свіча виблимує пророче,
А ти люби, люби мене, прошу…
Світанок спить, гойдаючи печалі,
В глибокім небі – білі голуби…
Неначе душі наші прокричали:
«Люби мене, люби мене! Люби!»
А зникне ніч в зіркастій позолоті,
Втече роса до сонця від журби.
Збагну ще раз: кохання – не збороти!
Люби мене, молю тебе, люби…
Й коли мої закриються вже очі,
Я почекаю, я не поспішу…
Губами мовлю спраглими пророче,
Люби мене, коханий мій, прошу…
Ніколи в долі щастя не прохала,
Колола руки об тернову віть…
О Боже мій, ще мовби й не кохала,
А старість за дверима вже стоїть…
Любов, говорять, вічна й невмируща,
Вона по світу панною іде…
Люби мене, люби мене ще дужче,
Коли мене й не буде вже ніде…
***
|
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Наталія Погребняк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Надежда
|
Дата: 24.07.2014
|
|
|
Через село іду до річки гайно.
Вечірня сутінь кинула росу
На трави лугові. І як же файно
Освітлює з небес всю цю красу...
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Наталя Буняк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Таля
|
Дата: 23.07.2014
|
|
|
Йдеться про те, що не всім варто виснажувати себе фізичними вправами та дієтою.
|
 |
Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...
Загоряються новосузір*я
Там, де рідні від горя причинніють...
|
|
|
Кажу правду-
всі сміються...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 22.07.2014
|
|
|
Уламки щастя, що обабіч шляху
Розкидані узбіччям там і тут.
Я все частіше тріпочу від жаху –
Все менше часу в мене для спокут.
|
|
Блокпост. Спекотно. Наче в пеклі.
Ковток води – ковток життя.
Четвертий день бої запеклі –
Не виглянеш із укриття.
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Михайло Нечитайло
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
miknech
|
Дата: 22.07.2014
|
|
|
Даремні ті слова…
Переклад Л .Рубальської
«Напрасные слова»
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
