Пане Ігорьочку,дуже сильний вірш.Сільки їх зовсім молодих хлопців загинуло,скільки залишилось інвалідами,виконуючи свій інтернаціональний обов"язок.І досі не ясно кому це було потрібно?.Скільки людей загинуло!Це жахливо.Янизько схиляю голову перед цими людьми!А Вам спасибі за те,що пишите проце.Ви знаєте мені здалося,що Ви теж були на цій війні,бо Ви так пишите,немов самі пережили це страховіття.Натхнення!
Нашим хлопцям, нашим героям вічна память і безмежна шана...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую