Цей вірш написаний 1 вересня 1996 року. Я
була безтямно і таємно закохана в чоловіка, якому судилось стати віршами
і все... Це єдиний і найстаріший вірш, який з чернеток юної мене
потрапив у кілька колективних збірок.... Може саме він визначив мій
диплом "Гранослова" через три роки в 1999 році?.. Найцікавіше, що з того
часу я не змінила жодного слова. Озвучено на студії в 2009
році.
Браво, Софіє! Зачарували і віршем, і своїм читання! Якщо приймето до уваги мою скромну гадку, то скажу, що думаю: ані поезія, ані кохання не знають "терміну давності" (чи як його правильно назвати?) і віку! Дякую за твір!!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
