О, Клеопатро, квітка золота.
З тисячиліть ти ллєшься горделиця.
Жіноцтва недосяжная мета,
Всім світом неприборкана цариця.
Коханців вранці - всіх чекала
смерть,
Хто своє тіло цінував ще вище ?
Прозора неосяжна круговерть,
В чиїх обіймах захлинались
тищі.
Так, Август переміг, та не
спромігсь
Впрягти тебе до себе в колесницю,
А, мов той раб, низенько
уклонивсь
Хоч мертвій, та не бранці, а
цариці.
Тече тисячиліть руда вода,
Та не затьмаряться ні честь
твоя, ні врода.
Ти пригорни, і радо я віддам
Тобі життя за ніч у насолоду!
1983 .
|