Як мало слів-як багато неба Я звертаюсь до тебе, їй багато не треба Лиш ковток повітря у самотні груди Невже не чуєш? послухайте люди... Де багато людей вона знову одна, І не вабить її повний келих вина Не вразливе вже серце до шелесту слів А зурочить душу шалений гнів. Кімната.Вікно.За вікном дурний сміх, Вразливо він породжує гріх Гріх думок і бажань, гарячих про тебе... Як мало слів як багато неба...
|