"Сльозову ношу в собі криницю повноводну - гай, не видно дна..." Адель Станіславська Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу! То не сльози. Вітер пролетів. Зачепив. Та я його пробачу, а тобі - пробачу й поготів! Не корися. Сльози - то водиця. Пролилися трохи, та й нема. Замикаю воду у криниці на замок... Та знову, крадькома, нишком, сміючись сама із себе, дістаю, заховане на дні. Чи то слабкість, чи така потреба, відмикать криницю в тишині? Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу! То не сльози. Вітер пролетів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
