"Сльозову ношу в собі криницю повноводну - гай, не видно дна..." Адель Станіславська Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу! То не сльози. Вітер пролетів. Зачепив. Та я його пробачу, а тобі - пробачу й поготів! Не корися. Сльози - то водиця. Пролилися трохи, та й нема. Замикаю воду у криниці на замок... Та знову, крадькома, нишком, сміючись сама із себе, дістаю, заховане на дні. Чи то слабкість, чи така потреба, відмикать криницю в тишині? Я не плачу, бачиш? Ось, не плачу! То не сльози. Вітер пролетів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
